|
Вторник, 01.07.2025, 13:00 Приветствую Вас Гость | RSS |
|
 |
Осінь
[
]
| 31.10.2009, 04:45 |
Глянь навкруги. Справді, чим це не рай? Гай, український ріднесенький гай! Бродить калюжами дощ-капітоша, Листя плескоче од вітру в ладоші.
Гай, що оспіваний в піснях і віршах, Гай, що шевченківським генієм дише, Листя в повітрі виконує танок, Вдягнутий ліс в золоте і багряне.
Знаєш? Та ні, нічого ти не знаєш, Душу суворо байдужістю краєш. Дощ-капітоша... це він - я не плачу. Я тобі щиро бажаю удачі,
Нових пригод і дівчину дотепну... Вітер гуляє так лагідно степом. Осінь казкова. Все золото гаю Я тобі щедро на память лишаю.
Туга недовго у серці гостила, Айда за щастям новим, дайте крила! Осінь, даруй мені нове кохання, Завтра даруй, прямо з самого рання.
В осінь таку грішно не закохатись. Завтра прокинусь, а принц вже у хаті, Держить букет із осіннього листя. І проживем років двісті, ні, триста!
|
Категория: Мои файлы | Добавил: poema
|
Просмотров: 462 | Загрузок: 0
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
|
|
|