|
Среда, 05.08.2020, 08:11
Приветствую Вас Гость | RSS |
|
 |
Осінь
|
[
]
| 31.10.2009, 04:45 |
Глянь навкруги. Справді, чим це не рай?
Гай, український ріднесенький гай!
Бродить калюжами дощ-капітоша,
Листя плескоче од вітру в ладоші.
Гай, що оспіваний в піснях і віршах,
Гай, що шевченківським генієм дише,
Листя в повітрі виконує танок,
Вдягнутий ліс в золоте і багряне.
Знаєш? Та ні, нічого ти не знаєш,
Душу суворо байдужістю краєш.
Дощ-капітоша... це він - я не плачу.
Я тобі щиро бажаю удачі,
Нових пригод і дівчину дотепну...
Вітер гуляє так лагідно степом.
Осінь казкова. Все золото гаю
Я тобі щедро на память лишаю.
Туга недовго у серці гостила,
Айда за щастям новим, дайте крила!
Осінь, даруй мені нове кохання,
Завтра даруй, прямо з самого рання.
В осінь таку грішно не закохатись.
Завтра прокинусь, а принц вже у хаті,
Держить букет із осіннього листя.
І проживем років двісті, ні, триста!
|
| Категория: Мои файлы | Добавил: poema
|
| Просмотров: 328 | Загрузок: 0
| Рейтинг: 0.0/0 | |
|
|
|
|
